* * *
За всіма розмовами про неприпустимість насилля та перешкоджання журналістам якось випали дві важливі, але глибші речі:
1. Неприпустимість призначання друзів на посади в державних підприємствах і банках.
2. Неприпустимість існування державних банків з такою вагою у банківській системі.
Минулий тиждень ви всі переймалися деолігархізацією. Так щоб ви знали: державні банки — потужний інструмент збереження влади олігархів. Через них вони перекачують собі в кишені державні гроші, тобто гроші платників податків, тобто наші з вами гроші. Минулого року Мецгер з Укрексімбанку перекачав 5,6 млрд гривень — саме стільки склав збиток банку. (Я трохи спрощую, але загальна механіка така.)
Тепер ви розумієте, навіщо керівниками державних банків призначати надійних друзів. Можливо, вони не зірки міжнародних фінансів, але точно знають, кому давати, а кому не давати.
Так працює олігархічний лад, а не оті ваші всі списки олігархів та смішні заборони.
* * *
В истории со Схемами и Эксимбанком есть один примечательный момент, который показывает, что чиновники не понимают смысла и цели работы СМИ.
Оправдывая противоправные в отношении журналистов действия, пресс-служба банка сослалась на то, что интервьюер пытался выведать некую «банковскую тайну». И этим якобы уже нарушил «журналистскую этику» и должен быть привлечен к ответственности. Этим господам невдомек, что «выведать» что-либо — это и есть работа журналиста. Более того, требование сохранности «банковской тайны» касается исключительно работников финансовых учреждений. А журналисты просто ОБЯЗАНЫ обнародовать любые сведения, имеющие общественную значимость, даже если они «банковская тайна», под грифом «для служебного пользования» или «секретно».
Напомню один известный случай из истории. В 1971 году журналисты «Вашингтон пост» получили в свое распоряжение секретные документы Пентагона, т.н. Pentagon Papers, которые имели отношение к Американо-вьетнамской войне. Редакция газеты начала обнародовать их по частям. Руководство минобороны и администрация президента Никсона пытались этому воспрепятствовать путем судебного давления на газету и ее владельца. Дело о публикации секретных документов Пентагона дошло даже до Верховного Суда США, который постановил, что «Вашингтон пост» и другие американские газеты имеют право их публиковать.